Для чого громадянину етика?
Формування поняття «громадянин» в нашій свідомості починається ще зі школи. Починаючи з диктантів на тему взаємозв’язків Батьківщини з її народом, учні поступово здобувають розуміння власної ролі у суспільстві і у державі. З шостого класу ми вчимо Етику, де дізнаємося про базові принципи моралі і те, як поводити себе у суспільстві. Коли ж до шкільної програми додається Правознавство, слово "громадянин" набуває остаточної огранки: ми дізнаємося, що в кожного з нас є не лише "права" і «свободи», але й «обов’язки», що формують ті уявлення, з якими людина прямує далі у доросле життя, де вона вчиться берати на себе відповідальність за свої вчинки і зобов'язання.
Але є те, чому в школі не вчать. Чи є різниця між конституційним обов’язком громадянина та етичним? Чи усвідомлюються вони з прочитанням «сухого» матеріалу без відповідного досвіду? Що стоїть за принцирами моралі? Спробуємо знайти відповіді у нашій статті.
Антична філософія трактувала етику як зобов’язання та внутрішній обов’язок людини. Дотримання певних прийнятних норм зрештою гармонізувало суспільство і, як вважалось за часів Платона й Сенеки, навіть наближало людину до богів. З того часу минуло більше 20 століть, і сучасна людина владна тепер самостійно обирати, мотивуватись їй релігією або бажанням гідно прожити власне життя, та є в цьому й елемент позачасового: етика — це стабільно про моральний вибір, який має вплив як на локальне оточення, так і на суспільство, в якому будується життя людини, в цілому.
Конституційні зобов’язання це сплата податків і зборів, незаподіяння шкоди природі й культурній спадщині, додержання законів України та Захист Вітчизни. Усе те, без чого неможливо існування безпечної і процвітаючої держави. Але Конституція не залишає нам вибору. Це ґрунтовна необхідність, перевірена часом і історією, а також необхідністю побудувати середовище, що задовольняло б наші потреби у безпеці, мирі, доступності, захисті, тощо. Проте, окрім того, у людини є й інші потреби, як самоповага, самовираження, потреба бути частиною цього середовища, бути "прийнятим" і мати можливість впливати на нього, які, часто, не можливо врегулювати законами, але можливо за допомогою віднайдення спільних цінностей, що і робить етика.
В цьому і є головна відмінність конституційних і етичних обов'язків людини: законно, ми маємо робити вибір щодо наших вчинків з точки зору того, яке покарання ми за це отримаємо і чи готові ми прийняти це покарання. Етично, ми вчиняємо відповідно до наших моральних уявлень і принципів, світогляду. Чи готові ми поступитися своїм принципам і позбутися них? Це вже складніше, оскільки неспівпадвння наших дій з цінностями викликає когнітивний дисонанс, страждання на глибинних рівнях рівні душі і свідомості.
Етика громадянина допомагає нам відповісти на питання: "Що я маю зробити?". Зробити етичне рішення це завжди складний процес рефлексії і самопізнання. Від нас вимагається бути обдуманими, приймати свої емоції, а не діяти лише на основі інстинктів.
Хоча етика є розділом філософії, який займається тим, що є правильним і неправильним, вона не прагне створити список правил, які застосовуватимуться до всіх людей у будь-який час. Двоє різних громадян можуть думати «етично» про ситуацію та приймати дуже різні рішення щодо того, що їм робити. Тому що прийняття рішення, це процес сумніву, відкриття та захисту наших цінностей, принципів і мети кожного окремого громадянина.
Цінності або те, що розуміється, як добре. Деякі з них будуть унікальними для окремої людини, але багато цінностей є спільними, оскільки вони відповідають основним потребам людей. Свобода, безпека, громада, освіта та здоров’я – усе це цінується людьми з дуже різних верств суспільства. Часто, цінності можуть змінюватися. Так, якщо раніше ми віддавали приорітет якості життя, матеріальним цінностям, то зараз, з початком повномасштабного вторгнення ми зрозуміли, що найголовнішими для нас є мир, здоров'я, родина і ближні.
Принципи або те, що правильно, вони описують як нам досягнути чи не досягнути наших цінностей. Ось кілька поширених прикладів:
Золоте правило: ставтеся до інших людей так, як хотіли б, щоб ставилися до вас.
Універсальність: не вимагайте від інших людей діяти так, як ви б не хотіли діяти в тій самій ситуації.
Мета або ж для чого ми живемо, вибір ціннлстей і принципів відносно мети. Йдеться про те, щоб дізнатися, ким ми є, і залишатися вірними цьому перед лицем спокус, викликів і невизначеності. Це не завжди весело і навряд чи коли-небудь буває легко, але якщо ми зобов’язуємося цього робити, ми налаштовуємось на прийняття рішень, яких ми можемо підтримувати, будуючи справді своє життя та майбутнє, частиною якого хочемо бути.
В контексті зв'язків громадянина і суспільства, усе це нагадує про Революцію Гідності 2014 року, коли українці об'єднадися у своїй головній цінності і меті – гідного життя для України і її громадян. А також зараз, коли з 24 лютого люди, замість паніки, акумулювали свої зусилля у волонтерство і допомогу, об'єднали сили у боротьбі проти спільного ворога.
То як бути: завдячувати складним сторінкам нашої історії за народження сильних людей, що готові боротися за цінності? За національне об’єднання та переосмислення існуючого? Правильної відповіді тут немає. Одне можна затвердити з певністю: якщо складні часи настали, від старих поглядів треба вміти вчасно відмовлятись — змінювати, латати під сучасні обставини, виносити уроки та осмислювати помилки минулого, робити висновки, розвивати нові принципи і діяти згідно з ними. Пам’ятати, завдяки кому й чому темрява цих складних часів перемагається, та знову й знову покращувати власний портрет громадянина, бо тільки за відповідальною й сміливою нацією майбутнє, де кожен з нас — частина цієї нації.
